Мова покоління vs «прикольна» картинка: студентські уявлення про меми в цифровій культурі

Анотація

У статті досліджено, як студенти сприймають феномен інтернет-мемів та оцінюють їх культурний і комунікаційний потенціал. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі цифрового гумору у формуванні публічних наративів та його переходом із побутової сфери в академічну. Меми дедалі частіше стають об’єктом міждисциплінарних досліджень, що охоплюють комунікативний, психологічний, політичний і освітній виміри. У вітчизняному контексті інтерес до мемів посилився після початку повномасштабної війни, коли вони перетворилися на засіб мобілізації, самоідентифікації та подолання страху. Огляд публікацій останнього десятиріччя засвідчує наукову легітимність мемів як об’єкта дослідження. Метою статті є виявлення уявлень студентів про меми як елемент цифрової культури та визначення меж між їх «побутовим» і «академічним» розумінням. Емпіричною базою дослідження стало опитування 86 студентів Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, проведене перед початком курсу «Символічні комунікації: меми, емоджі та GIF-культура». Анкета містила 12 запитань — переважно закритих, а також кілька відкритих для фіксації індивідуальних коментарів. Результати показали, що студенти розглядають меми насамперед як «мову покоління» (43 %), але водночас значна частина сприймає їх як «жарти, що гуляють інтернетом» (38 %) або просто «прикольні картинки» (14 %). Понад 70 % респондентів користуються мемами, емоджі чи стікерами щодня, проте лише 15 % ідентифікують себе як активних творців контенту. Більшість визнає науковий потенціал мемів (61 %) і вважає їх релевантними освітній сфері, хоч і з часткою самоіронії. Найчастішими темами-табу названо війну, релігію, хвороби та насильство. Висновки підтверджують: для студентів меми є водночас засобом самовираження, навчальним ресурсом і соціальним маркером цифрової культури, який поєднує серйозне й іронічне, особисте й колективне.