Інтегровані комунікації

ПЕРСПЕКТИВИ РЕГУЛЮВАННЯ МЕДІАРЕСУРСІВ В ТЕЛЕГРАМІ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

2025-06-30T08:51:51+00:00

Стаття досліджує структуру українського медіаландшафту на платформі «Телеграм» в умовах повномасштабної війни в контексті перспектив його регулювання. Дослідження базується на моніторингу 288 телеграм-каналів у категорії «Новини та медіа».

Особливу увагу приділено регуляторним аспектам, зокрема в контексті Закону Україні «Про медіа» та порівнянні його інструментарію з європейським Актом про цифрові послуги (DSA). Дослідження продемонструвало, що хоча онлайн-медіа, представлені в телеграмі, в топ-100 входять лише 4% національних онлайн-медіа. Натомість більшість популярних українських телеграм-каналів мають анонімних власників і не підпадають під дію національного законодавства, що створює потенційні загрози в інформаційному просторі. Розглянуто різні механізми регулювання контенту: пре-модерація, верифікація каналів, видалення незаконного контенту за скаргами користувачів або запитами державних органів, повна заборона платформи, а також превентивні заходи.

Дослідження показує, що в умовах війни корпоративна регуляторна політика соціальних мереж демонструє свою неефективність, а блокування платформи в окремій країні є вимушеним, але непродуктивним рішенням у довгостроковій перспективі. У випадку України ситуація ускладнюється тим, що навколо телеграму вже сформована потужна комунікаційна інфраструктура, руйнування якої означатиме втрату важливого каналу комунікації з громадянами. Автор також наголошує на необхідності регулювання AI-технологій, що впроваджуються на цифрових платформах, зокрема й у телеграмі.

Комплексний аналіз українського сегменту телеграму як медіапростору з унікальними характеристиками, що сформувалися в умовах війни, дозволив розробити практичні рекомендації щодо регулювання цієї платформи з урахуванням законодавства України та європейських норм.

АНТИІНТЕЛЕКТУАЛІЗМ ЯК ПОПУЛІСТСЬКА МЕДІАСТРАТЕГІЯ В УМОВАХ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

2025-06-30T08:51:53+00:00

У статті досліджено антиінтелектуалізм як ключову медіастратегію популістського дискурсу в умовах повномасштабної війни росії проти України. Антиінтелектуалізм розглянуто не лише як соціокультурне явище, притаманне кризовим суспільствам, але й як цілеспрямований інструмент політичного впливу, що активно застосовують в межах інформаційної війни для дискредитації інституцій знання, зниження довіри до наукової спільноти, експертного середовища та незалежної журналістики. В умовах гібридної агресії антиінтелектуалізм виступає складником ширших стратегій маніпуляції громадською думкою, спрямованих на поляризацію суспільства, руйнування критичного мислення та підрив демократичного діалогу. Метою статті є всебічний аналіз антиінтелектуалізму як популістської медіастратегії в інформаційно-психологічному вимірі гібридної війни. Основні завдання полягають у виявленні типових антиінтелектуальних наративів у медійному дискурсі, розкритті технологій їх поширення, оцінці впливу таких стратегій на суспільну свідомість, а також зіставленні українського досвіду з глобальними тенденціями поширення антиінтелектуалізму. Методологічна основа дослідження включає аналіз контенту медіаповідомлень, критичний аналіз дискурсу, аналіз кейсів і порівняльний метод, що дозволяє ідентифікувати локальні та транснаціональні прояви феномену антиінтелектуалізма. У фокусі аналізу — діяльність псевдоекспертів, популістських політиків і медіа, які транслюють спрощені, емоційно забарвлені повідомлення, що формують альтернативну інформаційну реальність, віддалену від фактів і аргументів. Особливу увагу приділено тому, як ці медіастратегії використовують у військовий період для впливу на суспільні настрої, формування недовіри до експертного знання, послаблення суспільної солідарності. У висновках підкреслюємо, що протидія антиінтелектуалізму має стати важливою складовою політики інформаційної безпеки, що передбачає розвиток науки, підтримку якісної журналістики, просування медіаграмотності та посилення критичного мислення в суспільстві.

СИСТЕМА ІНОМОВЛЕННЯ ФРАНЦІЇ: ВІД КОЛОНІАЛІЗМУ ДО ФРАНКОФОНІЇ

2025-06-30T08:51:55+00:00

У статті характеризується міжнародне мовлення як зовнішньополітичний інструмент Французької республіки та його трансформація в геополітичному контексті. Актуальність цього вектору визначається, по-перше, тим, що державні міжнародні медіа Франції практично не брали участь у поширенні пропаганди у період між світовими війнами, під час Другої світової та Холодної війн, що вирізняє французьке іномовлення з-поміж аналогічних служб країн Заходу, та, по-друге, сфокусованістю системи іномовлення Франції на просуванні французької культури та мови, що робить вивчення відповідного досвіду корисним для України. Мета дослідження полягає у виявленні основних етапів еволюції іномовлення Франції як зовнішньополітичного інструменту та його структури. Для досягнення вказаної мети були реалізовані завдання виокремити етапи становлення і розвитку системи іномовлення Французької республіки, з’ясувати актуальні імперативи цього мовлення. Було з’ясовано, що, будучи заснованою як служба колоніального мовлення, під тиском обставин вже в перше десятиліття свого існування вона перетворилася на міжнародну службу. Сучасна система почала формуватися із середині 1970-х років, і на сьогоднішній день включає в себе службу радіомовлення Radio France Internationale (RFI), окрему радіослужбу Monte Carlo Doualiya для країн арабського регіону, мережу телеканалів France 24. Діяльність всіх цих медіа координується державним холдингом France Médias Monde. Також частиною системи іномовлення Франції можна вважати глобальну мережу франкомовних телеканалів TV5 Monde. Імперативами міжнародного мовлення Французької республіки на сьогоднішній день є вплив на країни — колишні французькі колонії та підтримка французької культури та мови (іномовлення як один з інструментів політики франкофонії), що закріплено у відповідних нормативних документах.

СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ КОМУНІКАЦІЇ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ

2025-06-30T08:51:56+00:00

Здійснено огляд українських і зарубіжних джерел, присвячених трансформації кризового середовища та ролі медіа у його висвітленні, що дало змогу поглибити розуміння багаторівневої природи сучасних криз – від глобальних економічних до локальних репутаційних. На основі контент-аналізу кейсів (COVID-19, блокування Суецького каналу, інформаційні кампанії російської пропаганди тощо) та узагальнення концепцій К. Шваба, Ж. Сегела, М. Павловського, П. Кухти та ін. окреслено головні детермінанти інформаційної турбулентності, що підривають ефективність традиційних ієрархічних моделей комунікації. Методами аналізу й синтезу систематизовано класифікації криз за масштабом, проблематикою, причиною й структурою, а також діахронічно простежено еволюцію медійних стратегій – від післякризового висвітлення до превентивного мережевого реагування в режимі реального часу. Метод case study дозволив виокремити три узагальнені тактики поведінки медіа: оперативно-інформаційну (швидке поширення перевірених фактів), аналітико-інтерпретаційну (пояснення причинно-наслідкових зв’язків) та мобілізаційну (спонукання до колективних дій). Доведено, що їх гнучка комбінація залежить від динаміки кризи, а максимальна ефективність досягається за умов прозорості джерел, синхронізації з офіційними структурами та застосування алгоритмічного моніторингу контенту. Узагальнено, що цифрова революція формує нові вимоги до редакційних практик: інтеграцію соціальних мереж як каналів первинного інформування, швидкі цикли факт-чекінгу та залучення аудиторій до крос-перевірки даних. Висновується доцільність гібридної моделі кризової комунікації, яка поєднує етичні засади традиційної журналістики із цифровими інструментами миттєвої взаємодії, забезпечуючи зниження інформаційних ризиків та зміцнення суспільної довіри протягом усіх фаз кризового циклу. Наголошено на потребі подальших досліджень щодо типологізації інструментів протидії дезінформації в умовах багатоканального медійного простору.

МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА РОЗВАЖАЛЬНОГО КОНТЕНТУ З УРАХУВАННЯМ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-06-30T08:51:57+00:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей споживання розважального контенту молодими людьми в Україні в умовах цифрової трансформації та розвитку новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Актуальність теми обумовлена зростанням ролі соціальних мереж, стримінгових сервісів та платформ з користувацьким контентом, які дедалі більше замінюють традиційні канали медіапоширення, як-от телебачення чи друковані видання. Метою дослідження є моделювання поведінки молодої людини як споживача розважального контенту, з урахуванням цифрових технологій для покращення психологічного стану молоді та підвищення якості медійного продукту.

На основі останніх досліджень Gradus Research, Digital Global Overview Report та інших джерел показано зміщення акцентів у медіаспоживанні молодіжної аудиторії на користь розваг і візуального контенту.

Молоді користувачі віком 18–30 років (покоління Z та молодші міленіали), які є найбільш активною групою в інтернеті та соціальних мережах, серед мотивацій споживання контенту, виокремлюють такі: ескапізм, потребу в емоційному розвантаженні, соціалізацію, прагнення до самовираження. Значна увага приділена впливу психологічного стану на вибір типу контенту: у стресовому стані перевага надають гумористичному, легкому або короткому відеоконтенту, тоді як у стані емоційного піднесення споживачі надають перевагу активному, динамічному відео (спортивні шоу, музичні кліпи тощо).

У статті розроблено блок-схему процесу прийняття рішення щодо перегляду контенту, що охоплює мотивацію, алгоритмічний або ручний пошук, оцінку характеристик контенту, відповідність очікуванням та фінальне рішення – перегляд або відмова. У процесі розглядаються різні чинники вибору розважального контенту, які підсилює необхідність адаптації контенту до індивідуальних потреб споживача.

Таким чином, у статті викладено системний підхід до розуміння молодіжного споживання розважального контенту, що враховує соціокультурні трансформації, технологічні тренди та психологічні аспекти поведінки. Представлений матеріал є важливим для фахівців з медіааналітики, цифрового маркетингу, соціології, психології та всіх, хто займається створенням і просуванням контенту для молодіжної аудиторії.

КОМУНІКАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ МОДЕРНІЗМУ У СИСТЕМІ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ СИРІЙСЬКОЇ АРАБСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ. ЧАСТИНА ДРУГА

2025-06-30T08:51:59+00:00

У другій частині напрацювання за допомогою структуралізму (розмежування напрямів, методів і стилів модернізму), семіотичного та контент- аналізів (виокремлення знакових одиниць комунікації), порівняння (вивчення процесу й досвідів), моделювання (встановлення особливостей течій, напрямів і стилів) тощо продовжено дослідження актуальних проблем сучасного сирійського малярства як засобу і способу комунікації. Звернено увагу на експресіоністичні, футуристичні та сюрреалістичні чинники продукування цивілізації.

У контексті культурознавчих пошуків Т. Гундорової, С. Павличко, М. Моклиці, з'ясовано, що експресіонізм, в силу нагнітання емоцій, наближає живопис до журналістики, футуризм власне презентує мистецтво як комунікацію мас, а сюрреалізм засвідчує виражальні потенції підсвідомості та внутрішнього світу продуктора й реципієнта, котрі потрапили у вир геополітичних катастроф.

Доведено, що в ситуації тотальної цензури, яка унеможливлює констатацію засобами вербальності, образотворче мистецтво бере на себе місію оприлюднення фактів, донесення правди й пошук нових шляхів комунікації.

Описано, як малярство у вигляді картин, муралів, карикатур та плакатів фіксує жахливий стан Сирійської Арабської Республіки (САР), що впродовж останнього десятиліття з колиски найдавніших цивілізацій перетворилася на руїну. Навіть коли заангажовані ЗМІ вводять в оману – культура не мовчить. Однак "підбирати ключі" для читання й сприймання її інформації не так то й просто.

З'ясовано, що алегорія, як правило, проявляється тоді, коли в структуру картини усвідомлено (раціонально) додаються певні смисли (така стереотипна кодифікація тяжіє до плакатності й карикатурності), символ вводиться інтуїтивно (однак переважно вже існує у релігійних канонах), метафора формується парадоксально (у вигляді послідовної логіки вибагливих асоціацій, що нагадують сон або марення). Рівень інтерпретації залежать від морфологічних й синтаксичних параметрів етимона: автор демонструє своє світосприймання та унікальність стилю, аудиторія відчитує доступні їй образи. Насамкінець визначено, що найскладніше працювати із сюрреалістичними зображеннями. Однак у сирійській семіосфері навіть вони виразно ідеологічно марковані. Отже, це високохудожнє модерне мистецтво відносно читабельне.

КОМУНІКАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ ПРОТИДІЇ НЕДОСТОВІРНІЙ ІНФОРМАЦІЇ

2025-06-30T08:52:03+00:00

У сучасному світі, де інформація циркулює з безпрецедентною швидкістю завдяки цифровим технологіям, проблема недостовірної інформації набуває особливого значення. Недостовірна інформація, яку часто називають дезінформацією чи фейками, становить загрозу для суспільної довіри, стабільності та безпеки. Вона впливає на сприйняття реальності, маніпулює громадською думкою і може провокувати соціальні чи політичні кризи. У статті досліджується суть комунікаційних інструментів, які застосовують для протидії цьому явищу; їхня мета, завдання та ефективність у цифровій епосі. Недостовірна інформація характеризується такими рисами: свідоме спотворення фактів, швидке поширення через масові канали, емоційна насиченість, що підсилює її вплив, і масовість охоплення аудиторії. До ключових інструментів протидії належать перевірка фактів, підвищення медіаграмотності, забезпечення прозорості джерел інформації, взаємодія з технологічними платформами та проведення інформаційно-просвітницьких кампаній. Основною метою цих інструментів є захист інформаційного простору від маніпуляцій і забезпечення доступу громадян до достовірних даних. В Україні проблема недостовірної інформації є особливо гострою через тривалу гібридну війну, економічні труднощі та недостатній рівень критичного мислення серед населення. Водночас цифрові технології, такі як алгоритми аналізу даних чи штучний інтелект, відкривають нові можливості для боротьби з фейками, хоча й супроводжуються ризиками, пов’язаними з етичними питаннями та потенційним обмеженням свободи слова.

Отже, боротьба з недостовірною інформацією є складним завданням, яке потребує комплексного підходу та скоординованих зусиль на різних рівнях. Комунікаційні інструменти, такі як фактчекінг, медіаграмотність, прозорість джерел, співпраця з технологічними платформами та просвітницькі кампанії, здатні захистити суспільство від маніпуляцій, якщо їх застосовувати системно і послідовно.

КОНЦЕПТ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДІАПРОСТОРУ

2025-06-30T08:52:04+00:00

Одним з викликів російської агресії обґрунтовано вважати інвазію і намагання контролювати українській медійний простір. Інформаційний вплив держави-агресора спрямований, зокрема, на ліквідацію української державності та знищення української ідентичності. Одним і засобів протидії такому деструктивному впливу вважаємо деколонізацію національного медійного простору як засобу усунення з українського публічного простору наративів, маркерів або символів російської і радянської імперської політики.

Метою роботи є змістовне визначення концепту деколонізації у контексті розвитку національного медійного простору. Реалізація відповідної дослідницької мети забезпечена вирішенням таких завдань: 1) окреслено зміст понять «колонізація», «деколонізація», «медіапростір»; 2) сформульовано розуміння концепту деколонізації як чинника розвитку національного медіапростору.

У роботі методом інформаційного пошуку здійснено вибірку наукових матеріалів, у яких розглядалися різні аспекти таких явищ, як колонізація і деколонізація. З використанням описового методу і методу проблемного аналізу досліджено феномен медіапростору. Залучення загально теоретичних й аналітичних методів здійснювалося задля формулювання авторського розуміння концепту деколонізації як чинника розвитку національного медіапростору.

За результатами проведеного дослідження автором акцентовано, що колонізація має соціальний, економічний, політичний і культурний аспекти. При цьому найбільшу небезпеку становить саме нав’язування культурних і економічних стандартів і підходів. Практичним засобом нав’язування таких стандартів і підходів є медійний простір, який, будучи насичений колоніальними наративами й цінностями, трансформує свідомість людини, руйнує її самоідентифікацію.

Виходячи з означеного, державна інформаційна політика України має ґрунтуватися, серед іншого, на концепті деколонізації в контексті розвитку національного медіапростору.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВНО-СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ЕМОЦІЙНОГО ВПЛИВУ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-06-30T08:52:06+00:00

Дослідження присвячене комплексному аналізу функціональних характеристики мовно-стилістичних засобів емоційного впливу, які функціонують у сучасному політичному дискурсі інформаційного простору, формуючи політичні наративи для досягнення емоційного впливу на аудиторію. Актуальність дослідження супроводжується сучасною теорією комунікацій, що дає можливість глибокого аналізу впливу медіа на свідомість людини та характеристики функціональних особливостей мовно-стилістичних засобів емоційного впливу у політичному дискурсі. Мета дослідження – проаналізувати функціональні характеристики мовно-стилістичних засобів, що використовуються для емоційного впливу в політичному дискурсі та визначити їхню роль у формуванні суспільної думки та політичної поведінки. Завдання дослідження: описати функціональні особливості виявлених мовно-стилістичних засобів і визначити контекстуальні фактори, що зумовлюють ефективність використання різних мовно-стилістичних засобів емоційного впливу в політичного дискурсі. У дослідженні використано методи дослідження: аналіз наукової літератури, контент-аналіз, дискурс-аналіз, порівняльний аналіз.

Глобалізованість суспільства у ХХІ столітті та посилення ускладнення комунікаційних зв’язків актуалізували питання впливу медіа на людину. В умовах соціально-економічних і політичних зрушень, які ламають багато звичних життєвих стереотипів, ефект впливу засобів масової інформації на аудиторію є небажаним.

Дослідження містить комплексний та систематизований підхід до функціональних характеристик мовно-стилістичних засобів емоційного впливу у політичному дискурсі, оскільки в умовах зростання ролі інформаційних технологій та медіа в політичному житті та розуміння механізмів емоційного впливу дозволяє критично оцінювати політичні наративи, виявляти маніпулятивні стратегії та сприяти розвитку медіаграмотності суспільства. Особливо важливим є аналіз цих засобів в контексті сучасних політичних процесів в Україні та світі.

ІНОМОВЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ ДЕРЖАВИ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД

2025-06-30T08:52:07+00:00

У статті проведено ґрунтовний аналіз іномовлення як одного з основних інструментів державних стратегічних комунікацій у контексті глобальної цифровізації та інформаційної війни. Іномовлення розглядається не лише як канал донесення офіційної позиції держави, а і як активний механізм формування міжнародного інформаційного порядку денного, впливу на громадську думку та просування національних інтересів. Досліджується вплив цифрових платформ, алгоритмічних систем і соціальних мереж на трансформацію стратегій іномовного мовлення, акцентуючи увагу на особливостях персоналізації контенту та значенні емоційних реакцій аудиторії в інформаційних кампаніях.

Стаття висвітлює феномен інформаційної боротьби, окреслюючи механізми поширення фейкових новин, маніпуляції суспільною думкою та застосування стратегій пропаганди і контрпропаганди в умовах гібридних загроз. Аналізуються кейси використання іномовлення державами, такими як Велика Британія, США, Катар, росія та Китай, з оглядом їх стратегічних особливостей медійного впливу. Окремо розглянуто регіональні виклики у сфері інформаційної безпеки на прикладах Польщі, Молдови та Білорусі.

У рукописі наголошується на необхідності розроблення уніфікованих комунікативних наративів, що відповідають як внутрішній інформаційній політиці держави, так і очікуванням міжнародної аудиторії. Іномовлення визначено як базовий інструмент м’якої сили (soft power) у формуванні довіри та взаєморозуміння на міжнародній арені. Стаття акцентує на важливості адаптації іномовних стратегій до умов цифрової медіаекосистеми та зростання ролі інформаційної безпеки у державній комунікації.

ІМПЕРСЬКІ НАРАТИВИ ЯК ЗАСІБ АГРЕСІЇ В ПРЕСІ РФ

2025-06-30T08:52:09+00:00

У статті проаналізовано імперський дискурс російського медіапростору на прикладі матеріалів «Літературної газети». Звернено увагу на ідеологічні конструкції, які використовує РФ для обґрунтування геополітичних амбіцій, легітимації агресивної зовнішньої політики та конструювання ворожого образу України.

Мета дослідження – з’ясувати стратегії маніпулювання громадською думкою, ідеологічного впливу на аудиторію, відтак порівняти сучасні пропагандистські практики з медіапрактиками радянського періоду. Результати дослідження засвідчують, що «Літературна газета» продовжує традиції радянської пропаганди, адаптуючи їх до умов сучасного інформаційного простору РФ. Виявлено, що основними темами російсько-імперського дискурсу є міфологізація історії, дихотомія «свої»/«чужі», виправдання воєнних злочинів і делегітимація української державності. Видання активно використовує маніпулятивні техніки, зокрема історичні фальсифікації, псевдонаукові теорії, мовну агресію та культивування ненависті.

Аналіз показав, що російському медіадискурсу притаманне посилення агресивної риторики, застосуванням дезінформаційних тактик, поширення неоімперських міфів, що сприяє ескалації інформаційної напруги. Дослідження підтверджує необхідність розробки ефективних механізмів протидії російсько-імперському інформаційному впливу. Зокрема, слід розробляти інформаційну стратегію України, котра б передбачала формування аналітичних центрів, розвиток медіаграмотності серед громадян, розширення міжнародної співпраці в царині інформаційної безпеки.

Значущість дослідження полягає в акцентуванні уваги на потребі критичного аналізу медійних наративів та вдосконаленні стратегій протидії інформаційній агресії. Автор наголошує на важливості посилення державної політики у сфері інформаційної безпеки, що критично важливо для захисту національного інформаційного суверенітету. Отримані результати можуть слугувати основою для подальшого вивчення російсько-імперської пропаганди, її впливу на глобальний інформаційний простір.

АКСІОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА І ЦІННІСНИЙ ІНТЕЛЕКТ: ЗНАЧЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ КРИЗОВОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

2025-06-30T08:52:10+00:00

Проблеми й виклики, що постали перед українською журналістикою в умовах широкомасштабної російсько-української війни актуалізують дослідницьку увагу до професійної готовності сучасного українського журналіста, що включає сформованість аксіологічної культури й розвинений ціннісний інтелект, чому присвячений пропонований увазі читача матеріал.

Для формування авторської позиції залучено матеріали, у яких розкрито проблемні аспекти кризової журналістики, зокрема морально-етичного й ціннісного плану. Своєю чергою, основою міркувань з приводу таких феноменів, як-от аксіологічна культура і ціннісний інтелект, були праці українських і зарубіжних дослідників, які працювали в аксіологічному предметному полі.

Метою роботи є концептуалізація феноменів аксіологічної культури і ціннісного інтелекту у зв’язку з особливою актуальністю аксіологічного складника професійної готовності сучасного українського журналіста. Задля реалізації вказаної мети залучено загально теоретичні й аналітичні методи.

Опрацьований автором матеріал за допомогою вказаних методів дозволив сформулювати оригінальні визначення понять «аксіологічна культура», «аксіологічна культура гуманістичного плану» і «ціннісний інтелект». У роботі показано, що аксіологічна культура засвідчує здатність особистості вибудовувати свої життєві стратегії з усвідомленням їхнього ціннісного фундаменту (в ідеалі – на ґрунті гуманістичних, позитивних цінностей). Розвинений ціннісний інтелект розглядається як вагома передумова вирішення життєвих і професійних ціннісних колізій.

У роботі наголошується, що теоретичні уявлення про аксіологічну культуру і ціннісний інтелект надають методологічну основу для практичного вирішення у подальших дослідженнях питання формування аксіологічного складника професійної готовності сучасного українського журналіста.

СОЦІАЛЬНІ МЕДІА У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ КОНФЛІКТІВ

2025-06-30T08:52:12+00:00

У дослідженні розглянуто особливості застосування соціальних медіа як інструменту управління сучасними світовими політичними процесами і технології урегулювання конфліктів. Обґрунтовано, що соціальні комунікації формують багаторівневий соціополітичний простір, який дозволяє політичним інститутам моделювати свою діяльність відповідно до вимог і потреб громадськості. Транслюючи політичний контент і залучаючи до його створення різні соціальні групи, цифрові платформи стають інтегративною частиною глобальної політики. В умовах конфліктів соціальні медіа забезпечують формування позитивного іміджу країни, підвищують її впізнаваність на міжнародній арені та сприяють зміцненню довіри і розбудові міжкультурного діалогу. За допомогою соціальних медіа держави мають змогу налагоджувати комунікацію з міжнародними інститутами, впливати на цільові аудиторії, тим самим ефективно моделювати сценарії розгортання конфліктів.

Проаналізовано методи і специфіку застосування соціальних медіа як інструменту вирішення конфліктів на різних стадіях їх розгортання й у диференційованих геополітичних ареалах. На підставі з’ясування особливостей використання цифрових платформ у конфліктах в країнах Близького Сходу і Північної Африки визначено, що соціальні комунікації виявили найбільшу ефективність як технологія мобілізації населення на підтримку демократії і захисту прав людини під час подій арабської весни. З’ясовано, що в умовах конфліктів соціальні медіа стають інструментом соціальної ідентифікації і консолідації, дозволяють сформувати групи за ознаками культурної, етнічної приналежності, виявляючи їх потреби й інтереси в конфліктах і кризових ситуаціях, надаючи при цьому психологічну підтримку і знижуючи стрес від спожитої інформації.

Серед загроз і ризиків, що створюють соціальні медіа, визначаються розповсюдження дезінформації, фейкових нових, використання маніпулятивних технологій. В умовах політичних протистоянь їх застосовують для підвищення поляризації в суспільстві, посилення недовіри до державних установ та дискредитації політичних інститутів у цілому.

УКРАЇНСЬКІ МАСМЕДІА 1941–2009 РР. ПРО РУЙНУВАННЯ ХРЕЩАТИКА У ВЕРЕСНІ 1941 РОКУ

2025-06-30T08:52:13+00:00

У 2022–2025 рр. численні повітряні атаки, націлені на Київ, призвели до загибелі багатьох киян, руйнування та пошкодження сотень будівель цивільного призначення. На тлі цих бойових дій більш актуально виглядають сучасні масмедійні публікації, присвячені подібним подіям минулого. Інтересу до теми руйнування у вересні 1941 р. Хрещатика щороку поновлюється у сотнях українських масмедіа. Робота з історичним матеріалом потребує високого рівня кваліфікації журналіста, але такої кваліфікації бракує в українській журналістиці. Метою дослідження є створення фактчекінгового інструменту для масмедійних повідомлень про руйнування київського середмістя (вересень 1941 р.).

У статті проаналізовано публікації українських масмедіа 1941–2009-х рр. про хід і результати вибухів і пожеж, які сталися у вересні 1941 р. у середмісті Києва, зокрема на вулиці Хрещатик та прилеглих до неї кварталах, унаслідок дій радянських диверсантів. Спираючись на цю аналітику, а також на поширені в 1910-ті рр. характеристики туристичних ресурсів Києва, автор запропонував власний погляд на втрати архітектурної спадщини міста, висунув і обґрунтував гіпотезу щодо кількості жертв цивільного населення. Виявлено ключові, найбільш впливові українські масмедійні публікації 1941–2009-х рр. на тему руйнування Хрещатика (подій вересня 1941 р.), встановлено ступінь відповідності масмедійних оцінок історичним фактам.

Дослідження здійснено методами перехресної перевірки, пошуку додаткових свідчень, підтверджень, із пріоритетністю фотографій та карт як джерел інформації, з урахуванням обставин створення кожного тексту, мотивації авторів. Надано відповідні практичні рекомендацій для науковців, освітян, журналістів та інших лідерів громадської думки.

ЕВОЛЮЦІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ: ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЛОГЕРСТВА

2025-06-30T08:52:15+00:00

В епоху новітніх технологій та глобалізації інформації інтернет-платформи стали не лише майданчиками для обміну думками, але й експрес-каналами для здобуття популярності та впливу. Однією з таких динамічних форм є блогерство – феномен, який пронизує сучасну медіасферу, перетворюючи її звичайні рамки та переписуючи правила гри. Актуальність дослідження зумовлена тим, що за останні роки блогерство стало важливою складовою частиною медіаландшафту, як в інтернет-просторі, так і поза його межами. Мета дослідження – виявити та проаналізувати функціонально-стилістичні трансформації, що відбулися в журналістиці внаслідок розвитку та поширення блогерства як нової форми медіакомунікації. Відповідно до зазначеної мети дослідження нашим завданням є проаналізувати зміни в стилістиці журналістських матеріалів під впливом блогерської комунікації. У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз наукової літератури, системний аналіз, контент-аналіз) та емпіричні методи (якісний аналіз текстів, спостереження).

Блогерство, на перший погляд, може здатися лише персональним висловлюванням в інтернеті, але його важливість та вплив стали об’єктом ретельного дослідження. Замість традиційних редакцій та журналістських кодексів, блогери взяли на себе роль інформаційних агентів та кураторів власних інтересів. Саме тут виникає перша принципова відмінність блогерства від традиційної журналістики – відсутність ієрархії та вільний доступ до висловлювання своєї точки зору.

У контексті новітньої журналістики, де інформаційний потік стрімко розгортається, блогери виступають як невизначений, але впливовий канал, через який події набувають нового виміру. Вони забезпечують не лише власний погляд на справи, але й стають посередниками між подіями та глядачами, пристосовуючи контент до вимог споживача і надаючи йому особистий відтінок.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З ЧИСЛОВИМ КОМПОНЕНТОМ У ЗАГОЛОВКАХ УКРАЇНСЬКИХ ТА ПОЛЬСЬКИХ ЕЛЕКТРОННИХ МЕДІА

2025-06-30T08:52:17+00:00

Фразеологізми є невід’ємною частиною мови, додають текстам експресивності, образності та стилістичної виразності. У сучасному медіапросторі спостерігається активне використання фразеологічних конструкцій у заголовках політичних, економічних, соціальних і військових матеріалів, що актуалізує їх детальний аналіз.

Метою дослідження є з’ясування особливостей функціонування фразеологізмів (п’яте колесо до воза (пол. piąte koło u wozu), на два фронти (пол. na dwa fronty) та вставити свої п’ять копійок (пол. wtrącać swoje trzy grosze) у заголовкових назвах українських і польських медіа. Визначено основні контексти використання зазначених фразеологізмів, оцінено їхнє емоційне забарвлення й дискурсивне значення. Досліджено функціональні особливості заголовків із фразеологізмами у політичному, економічному, військовому, спортивному та соціальному контекстах, а також їхній вплив на сприйняття інформації аудиторією.

Методологія дослідження базується на контент-аналізі, дискурсивному та лінгвістичному аналізі. Використано корпусний аналіз для збору та систематизації заголовків із фразеологізмами, а також методи семантичного та прагматичного аналізу для визначення контекстуальних значень і функцій досліджуваних виразів. Засвідчено, що фразеологізми виконують у медіа не лише експресивну, а й концептуальну функцію, відображаючи суспільні настрої та риторичні стратегії журналістів.

Результати дослідження підтверджують, що фразеологізм «п’яте колесо до воза» використовується як метафора зайвості або непотрібності явища, що особливо поширене в політичних та економічних заголовках. Фразеологізм «на два фронти» характеризує ситуації подвійної гри, боротьби або суперечливих стратегій, зокрема у військово-політичному дискурсі. Фразема «вставити свої п’ять копійок» та її польський відповідник мають іронічне забарвлення та вказують на недоречність висловлювань певних осіб. Крім того, вона може набувати нестандартних значень у креативних контекстах, що свідчить про високий ступінь мовної гри та експресивний потенціал фразеологізмів у сучасному медіапросторі.

АГЕНДА 5.0: ГРОМАДЯНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА У ФОРМУВАННІ ПОРЯДКУ ДЕННОГО

2025-06-30T08:52:19+00:00

Сучасне суспільство, занурене в інформаційні потоки, дедалі частіше стикається з явищем інформаційного перевантаження. У таких умовах сприйняття даних відбувається переважно фрагментарно та на двох рівнях — свідомому і несвідомому, коли значна частина інформації засвоюється у вигляді так званого інформаційного шуму. Одним із важливих елементів технологій привернення чи відволікання уваги є діяльність громадянських журналістів, які, як правило, виступають лідерами думок для певних аудиторій користувачів соціальних мереж. Їхня здатність швидко поширювати інформацію, формувати у суспільства уявлення про "масову підтримку" окремих ідей чи позицій робить їх потужним інструментом впливу на громадську думку. Використання публікацій громадянських журналістів як джерела новин, створення необхідного інформаційного тла, ініціювання або підтримка окремих тем — це лише частина маніпулятивного потенціалу сучасної громадянської журналістики, яка активно функціонує в екосистемах соціальних мереж, блогів та месенджерів.

Особливу актуальність дослідження цієї тематики зумовлює збройна агресія російської федерації проти України, в умовах якої інформаційна сфера перетворилася на один із ключових фронтів протистояння. Поширення фейків, маніпулятивне висвітлення подій, спроби створити альтернативні реальності — усе це є складовими інформаційної війни, в якій громадянські журналісти відіграють як позитивну, так і негативну роль. З одного боку, вони сприяють оперативному інформуванню суспільства та мобілізації громадської думки на підтримку державної політики та міжнародної допомоги Україні, з іншого — можуть несвідомо чи свідомо сприяти поширенню маніпулятивних наративів або дезінформації.

Метою запропонованого дослідження є аналіз специфіки залучення громадянських журналістів до процесу формування порядку денного у суспільстві, а також вивчення впливу особистісних упереджень журналістів на вибір стратегій подання інформації. Окрема увага приділяється виявленню основних прийомів маніпуляції та механізмів впливу на аудиторію через канали громадянської журналістики в умовах війни.

ЩО ПОГАНОГО В СЛОВІ «НОВОБУДОВА»: УРБАНІСТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В МЕДІА ОДЕСИ

2025-06-30T08:52:21+00:00

Серед найголовніших тем світової урбаністичної журналістики є тема власності на землю і доступності житла. В Україні як у медіапросторі, так і в науковому дискурсі, урбаністична журналістика представлена досить скромно. Це робить актуальною мету даної роботи, яка полягає у аналізі висвітлення проблем забудови в Одесі регіональними медіа у 2021 р. Останній довоєнний рік обрано свідомо, оскільки з початком повномасштабної війни змінився порядок денний. У дослідженні використано метод тематичного інформаційного пошуку, за допомогою якого здійснювався пошук матеріалів, так чи інакше пов’язаних з проблемами забудови, у трьох онлайн-медіа («Думська», «УСІ», «Одеське життя») та двох телеканалах («Суспільне Одеса», «7 канал») за 2021 рік. Використовуючи оприлюднені дані моніторингових досліджень, ми вивчили та описали контекст існування медіа в Одесі у 2021 році. У дослідженні також використано метод дискурс-аналізу, за допомогою якого ми намагалися «знайти приховане» і зрозуміти, чому оприлюднюються саме такі матеріали.

Нам вдалося виділити авторитарний дискурс, коли автор(и) декларують істину без пропонування альтернатив. Це особливо добре видно на прикладі медіа, які мають власниками бізнесменів або політиків і просувають потрібний економічний або політичний порядок денний. Гарним прикладом є журналістські розслідування, які стосуються забудовників, що є конкурентами медіавласника. Виходячи з інтердискурсивності тексту, можна відзначити наявність відсилань до прихованого локально-історичного, або, точніше, міфологічного дискурсу «Старої Одеси». Це, на нашу думку, підтверджується негативними конотаціями до слова «новобудова», які містяться у всіх матеріалах, крім замовних: «новобудова» – це щось погане, щось, що порушує звичний порядок речей.

ОЦІНКА ОБРАЗУ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ МЕДІА НА ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

2025-06-30T08:52:22+00:00

У сучасному світі медіа відіграють ключову роль у формуванні міжнародного іміджу держав. Особливої уваги заслуговує трансформація сприйняття України в європейських медіа у контексті російсько-української війни, яка стала однією з визначальних подій новітньої історії. У межах дослідження проаналізовано як змінився образ України після початку повномасштабної агресії росії 24 лютого 2022 року. Підкреслено, як героїзм українського народу, культурний спротив та ефективний військовий захист вплинули на зміну ставлення до країни у міжнародному середовищі.

Метою дослідження є аналіз особливостей формування та оцінки образу України в європейських медіа на початку повномасшабної агресії російської федерації та проаналізувати функціонування медіа у контексті інформаційної війни. Відповідно до поставленої мети нами визначено такі завдання: 1) проаналізувати репрезентацію України в інформаційному просторі; 2) дослідити динаміку змін в образі України в європейському медіапросторі; 3) оцінити вплив подій на формування образу України в європейських медіа. У дослідженні використано історико-описовий метод, структурно-функціональний аналіз, метод аналізу і синтезу, метод контент-аналізу, порівняльний аналіз та дискурс-аналіз.

Поряд із позитивними змінами акцент зроблено на виклики, спричинені впливом російської пропаганди, яка активно намагається дискредитувати Україну у геополітичному інформаційному просторі. Дослідження також розкриває роль української дипломатії, культурної дипломатії та міжнародного комунікаційного співробітництва у формуванні позитивного іміджу держави. Для ефективного формування позитивного іміджу країни необхідний комплексний підхід, який охоплюватиме економічну, культурну, військову та інформаційну сфери.

ЛЬВІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ

2025-06-30T08:52:24+00:00

Стаття присвячена аналізу проблем Львівського телебачення в процесі його діяльності у різні періоди. Дослідження проблем Львівського телебачення є важливим, адже українське телебачення загалом не один раз стикалося із низкою труднощів у процесі своєї діяльності, що продовжується постійно, але різною мірою, адже проблеми виникають, відповідно до змін та вимог суспільства. Львівське телебачення зокрема, окрім загальних проблем, відомих українському телебаченню, мало і має свої, особливі проблеми. Окрім загальних труднощів таких, як проблема дотримання об’єктивності, чесності, дотримання етики, змагання та конкуренція традиційного телебачення з інтернет-телебаченням, заангажованості телеканалів, є ще й проблеми суто Львівського телебачення такі, як: реформування телеканалу, процес, коли звільняли журналістів, зміна назв і керівництва телеканалу, а також плутанина між телеканалом, який зараз називається «Суспільне Львів» із «Львів-ТБ» та сучасні виклики телебачення.

Темою цього дослідження є саме Львівське телебачення. Задля детальнішого дослідження специфіки роботи та труднощів, проблем Львівського телебачення взято журналістські публікації, думки журналістів та статті науковців з проблем телебачення. У цій статті визначено певною мірою види проблем Львівського телебачення.

Метою дослідження є визначення різних проблем Львівського телебачення. Ця тема є актуальною тому, що, у зв’язку зі змінами в суспільстві та різними труднощами на шляху роботи журналістів Львівського телебачення, виникала потреба боротися за свій телеканал та місце роботи, відстоювати права. Відповідно, завдання дослідження полягають у визначенні суті проблем Львівського телебачення та українського телебачення загалом та способів їх подолання.

Об’єктом дослідження є проблеми українського телебачення в цілому. Предметом є труднощі та проблеми Львівського телебачення. Новизна дослідження полягає в тому, що враховано свіжі матеріали та публікації дослідників телебачення. Також новизною дослідження є те, що проаналізовано поточний стан на телебаченні.

У зв’язку з вищезазначеними проблемами телебачення, журналісти мають працювати над тим, щоб їхні права не забирали, не зменшували, вони повинні бути незаангажованими, дотримуватися принципів порядності, чесності, об’єктивності, мають думати над тим, як зацікавити телеглядача, щоб він повністю не залишав традиційне телебачення.

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНЛАЙН МЕДІА: УКРАЇНСЬКІ ТА СВІТОВІ ТРЕНДИ

2025-06-30T08:52:26+00:00

Стаття присвячена аналізу економічних аспектів функціонування онлайн-медіа в Україні та світі. Актуальність дослідження зумовлена динамічним розвитком цифрової економіки, змінами у фінансових моделях медіаіндустрії та зростаючою конкуренцією між традиційними та цифровими платформами. В умовах трансформації інформаційного ринку особливо важливим є виявлення ефективних бізнес-моделей та джерел монетизації контенту медіа.

Мета дослідження – проаналізувати ключові економічні тренди у сфері онлайн-медіа, визначити особливості фінансових стратегій українських та зарубіжних медіакомпаній, а також окреслити перспективи розвитку галузі в умовах цифровізації. Об’єкт дослідження – сучасні бізнес-моделі, які можна застосувати у онлайн медіа. Предметом є історія виникнення, особливості, характеристики та методи впровадження сучасних бізнес-моделей для онлайн медіа. Новизна дослідження полягає в тому, що українські онлайн медіа знаходяться лише в пошуках доцільних економічних моделей функціонування, і проведене дослідження допоможе їм обрати ту, яка є найбільш релевантною.

Методи дослідження включають порівняльний аналіз бізнес-моделей онлайн-медіа, контент-аналіз наукових та аналітичних джерел, статистичний аналіз ринку цифрових медіа, а також методи прогнозування для визначення можливих тенденцій подальшого розвитку галузі. Новизна дослідження полягає в тому, що українські онлайн медіа знаходяться лише в пошуках доцільних економічних моделей функціонування, і проведене дослідження допоможе їм обрати ту, яка є найбільш релевантною. Як саме клієнти дізнаються про продукт, яким чином вони можуть його придбати та отримати –– усе це впливає на ефективність стратегії залучення та утримання клієнтів. Тому для медіа важливо обрати таку економічну модель функціонування, яка буде зрозумілою та доступною для аудиторії.

Результати дослідження дозволяють окреслити сучасні виклики та можливості для українських онлайн-медіа, а також запропонувати рекомендації щодо підвищення їхньої економічної стійкості та конкурентоспроможності.

НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ PR У КРАЇНАХ ЄВРОПИ: ҐЕНЕЗА І НАБУТКИ

2025-06-30T08:52:27+00:00

Актуальність статті пов’язана з важливістю набуття українською школою комунікативістики знань і навичок. Досвід провідних фахівців європейського зарубіжжя – гідний наслідування взірець для вітчизняної школи комунікативістики. Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій свідчить про недостатній інтерес до формування і розвитку школи PR в Україні, проте праці зарубіжних учених С. Блека, Дж. Л’Етанг, Б. Клоді, В. Карайол, Г. Бентеле К. Нессманна, Т. Ватсона, К. Валентіні, Б. Рулера, Д. Верчича цілком розкривають питання ґенези і перспектив провідних шкіл піару у країнах Європи. Мета дослідження – концептуалізувати досвід країн Європи, аби в процесі інтеграції України у європейську співдружність професійна спільнота розуміла своє місце і перспективи подальшого розвитку. Завдання: зібрати, систематизувати, описати, проаналізувати здобутки провідних національних шкіл PR у країнах Європи і з’ясувати яким чином цей досвід варто використати в Україні для розбудови і вдосконалення вітчизняної PR-галузі. Методами дослідження обрано контент-аналіз, синтез, дескриптивний і компаративний методи. Результати дослідження розкривають особливості і специфіку національних шкіл піару у країнах Європи, які формувалися відповідно до історико-суспільних процесів, проте залежали від етноментальності. Саме останній чинник виявився визначальним у їхній специфіці, що й визначило основні обриси національної своєрідності піару. У результаті проведеного дослідження було зроблено висновки, що PR-школи в провідних країнах Європи пройшли складний і трудомісткий шлях формування, досвід якого є корисним і плідним для вітчизняної школи, що нині перебуває на стадії становлення.

ОСОБЛИВОСТІ КОПІРАЙТИНГУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕКЛАМИ ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ

2025-06-30T08:52:29+00:00

Дослідження присвячене аналізу змін, що відбулися в українській рекламі після повномасштабного вторгнення росії в Україну, зокрема, особливостям копірайтингу української реклами.

Мета дослідження – вивчити та систематизувати актуальні засоби донесення рекламної інформації до авдиторії в умовах війни. Для досягнення поставленої мети визначено такий перелік завдань: 1) вивчити взірці української реклами, створеної після 24 лютого 2022 року; 2) виявити й описати засоби та інструменти, за допомогою яких рекламне повідомлення доноситься до потенційної авдиторії; 3) систематизувати результати.

Теоретичне значення отриманих результатів стане підґрунтям для нових наукових пошуків. Практичні напрацювання дадуть змогу внести актуальні корективи до навчальних матеріалів.

Під час дослідження вивчено комерційну рекламу українських брендів, що була створена після 24 лютого 2022 року, проаналізовано тексти та ідеї обраної реклами, зроблено висновки щодо значення досліджених змін та їхнього впливу на українське суспільство у майбутньому.

ІНСТРУМЕНТИ МОБІЛЬНОГО ВІДЕОМЕЙКІНГУ У СТРАТЕГІЯХ ВІЗУАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ БРЕНДУ

2025-06-30T08:52:30+00:00

У статті досліджено потенціал смартфону як базового інструменту створення ефективного відеоконтенту для популяризації бренду в умовах сучасного медіапростору. В епоху домінування візуальних комунікацій відеоконтент демонструє найвищі показники ефективності взаємодії з цільовими аудиторіями, проте створення якісного відеоматеріалу традиційно асоціюється з високими виробничими витратами та необхідністю залучення професійних фахівців. На основі комплексного підходу, що включає аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз технічних характеристик обладнання, експериментальне виробництво відеоконтенту, автором доведено, що сучасні смартфони здатні забезпечувати до 85% функціональності базового професійного відеообладнання при значно нижчій вартості та вищій мобільності.

На основі отриманих даних розроблено практичні рекомендації для PR-фахівців щодо технічних, композиційних, змістовних та стратегічних аспектів створення ефективного відеоконтенту на смартфоні, ідентифіковано оптимальні формати для різних цифрових платформ та запропоновано модель інтеграції відеовиробництва на смартфон у комплексну маркетингову стратегію бренду. Практичне значення дослідження полягає у формуванні методологічних основ для створення високоефективного відеоконтенту з мінімальними технічними ресурсами, що особливо актуально для малого та середнього бізнесу в умовах оптимізації маркетингових бюджетів.

КОМЕМОРАЦІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ У ВІДЕОРЕКЛАМІ

2025-06-30T08:52:31+00:00

Повномасштабна війна між росією та Україною має активне висвітлення в медіа. Представлення подій впливає на уявлення про них у теперішнього та майбутнього поколінь. Таким чином, наповнення контенту з тематикою війни сенсами та наративами становить комеморацію періоду повномасштабного вторгнення росії в Україну. Цей вплив робить рекламу як частину медіадискурсу відповідальною за те, що вкладається у формати та потім у сприйняття споживачів. Мета статті – окреслити специфіку транслювання наративів щодо теми війни в рекламі, що з’явилася в інформаційному просторі в період повномасштабного вторгнення. Задля досягнення поставленої мети дослідження застосовано комплекс наукових методів. Для формулювання теоретичних засад наукової статті використано методи аналізу наукових джерел та узагальнення. Емпіричне дослідження виконано за допомогою методу контент-аналізу та узагальнення 20 прикладів відеореклами, що містять згадку про війну, Україну тощо, та були опубліковані від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року. Автори реклами вкладають у свої інформаційні продукти наративи, що закріплюють певне уявлення про речі в аудиторії. Наразі інформування та репрезентацію подій перенесено у простір інтернету, тому важливим є відповідальне ставлення до транслювання уявлень про війну в рекламі. З аналізу відеореклами, найпопулярнішими наративами на означену тематику були «Кожен українець своїми діями здатен наблизити перемогу України» (6 відео), «Війна – загроза для теперішнього та майбутнього» (3 відео) та «Україна (українці) – це добро» (3 відео). Це відображає відповідальне ставлення до реклами та мотиваційно-надихаючу спрямованість висвітлення теперішніх обставин.

ВІЗУАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО РЕКЛАМНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ

2025-06-30T08:52:32+00:00

У статті розглядаються візуальні комунікації як основа створення ефективного рекламного повідомлення в умовах сучасного інформаційного простору. Актуальність теми зумовлена адаптацією візуальних комунікацій у рекламі та дизайні до сучасного соціально-економічного і технологічного стану України та світу. Розвиток та впровадження нових трендів візуальних комунікацій у рекламні кампанії комерційних та державних установ не лише доповнюють або змінюють сприйняття текстових повідомлень, а й формують інші асоціації в цільової аудиторії, викликаючи емоції та впливаючи на поведінку споживачів. Метою дослідження є аналіз використання візуальних комунікацій у рекламних повідомленнях брендів. Візуальна реклама українських брендів та військова айдентика була досліджена шляхом використання порівняльного методу і контент-аналізу. Дослідження розглядає також потенціал використання ШІ, який відкриває нові горизонти для персоналізованих і трендових рекламних повідомлень.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

2025-06-30T08:52:33+00:00

У статті досліджено різноманітні аспекти інформаційної діяльності в умовах цифрової трансформації. Подано опис трансформації не лише як сукупності технічних змін, а як системного процесу, що впливає на функціонування управлінських, соціальних і комунікаційних інституцій. Опрацьовано наукові праці дослідників, які підтверджують, що цифрові зміни впроваджують нову логіку управління, орієнтовану на відкритість, прозорість і ефективність.

На основі проаналізованих досліджень науковців у межах цього дослідження сформульовано таблицю із зазначенням періодизації цифрових перетворень, починаючи з етапу становлення незалежної України. Це дозволяє пояснити значення таких термінів, як «оцифрування», «цифровізація» та «цифрова трансформація». Крім того, в таблиці описано, як технологічний прогрес відображався у змінах комунікаційних інструментів, зокрема у сфері зв’язків з громадськістю. Окремий акцент зроблено на ролі цифрових платформ, які з часом перетворилися на базовий інструмент функціонування інформаційного простору. У межах цього проаналізовано соціальні мережі як інструмент з персоналізованим підходом, що здатний як формувати громадську думку, так і впливати на світогляд конкретної аудиторії.

Також в межах цифрової трансформації останніх років розглянуто вплив технологій штучного інтелекту, що активно впроваджується у сферу інформаційної діяльності. Описано інструмент як такий, що може автоматизувати певні процеси взаємодії з аудиторією. Крім того, може долучитись до прийняття управлінських рішень і допомагати формувати новий рівень взаємодії суспільства з інформаційною системою.

Загалом йдеться про те, що цифрова трансформація як комплексне явище та один з етапів розвитку сучасного суспільства прямо впливає на принципи побудови комунікаційних процесів. Цілком логічно, що такі зміни провокують появу нових підходів взаємодії в межах інформаційного простору та інструментів для збору, обробки чи донесення інформації.

БАНЕРНА РЕКЛАМА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРЕПАРАТУ В ОНЛАЙН-МЕДІА УКРАЇНИ

2025-06-30T08:52:34+00:00

Банерні оголошення історично використовуються для залучення трафіку на сайт рекламодавця та підвищення впізнаваності бренду. Однак ефективність банерної реклами часто ставиться під сумнів через явище «банерної сліпоти» та низькі показники взаємодії аудиторії. Це зумовлює необхідність пошуку підходів до оцінки ефективності банерної реклами, врахування непрямих ефектів та вивчення факторів, які можуть підвищити її результативність. Ефективність банерної реклами в Інтернеті досліджували М. М. Мальчик та І. П. Адасюк, X. Drèze & F. X. Hussherr, C.-H. Cho & H. J. Cheon, A. Sigel et al., Q. Yang et al. та ін. науковці.

Мета статті: аналіз сучасного стану досліджень ефективності банерної реклами, визначення ключових показників та факторів успіху банерних оголошень (з акцентом на CTR). Основні завдання дослідження: провести теоретичний огляд наукових джерел; розглянути специфіку банерної реклами у фармацевтичному сегменті; виконати експериментальний аналіз даних банерної кампанії з просування противірусного препарату; оцінити ефективність реальної рекламної кампанії банерного формату в українських онлайн-медіа. У процесі дослідження використано метод описової статистики, метод порівняння, аналіз варіації, аналіз залежностей та формальний кореляційний аналіз.

На основі аналізу літератури встановлено, що банерна реклама стикається з проблемою банерної сліпоти. Водночас банери продовжують широко використовуватися, оскільки забезпечують широке охоплення аудиторії і виконують брендові функції. Виявлено низку факторів успішності банерних оголошень: позиція на сторінці, релевантність контенту, якість дизайну та брендові чинники. Відзначено специфічні особливості медичної реклами: необхідність відповідати нормативним вимогам та важливість довіри.

За результатами аналізу банерної кампанії противірусного препарату «Флавовір» встановлено низький середній CTR, що узгоджується із загальними очікуваннями низької клікабельності банерів. Наголошено, що значна диференціація ефективності на різних сайтах демонструє критичну роль місця розміщення та аудиторії. Підтверджено, що релевантність підвищує ефективність: ресурси, контент яких був ближчим до тематики здоров’я, дали вищий відгук, ніж загальнотематичні новинні сайти. Обґрунтовано, що для фармацевтичних компаній важливо враховувати як загальні принципи ефективності банерної реклами, так і специфіку сприйняття медичного контенту споживачами.

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ПЛАТФОРМИ ДЛЯ КОМУНІКАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ВИДАВНИЦТВ

2025-06-30T08:52:36+00:00

У статті досліджено актуальний стан використання соціальних мереж як платформ для взаємодії між видавництвами та читацькою аудиторією. Підтверджено збереження їхньої важливої ролі у забезпеченні комунікаційної активності бізнесів в умовах цифрових трансформацій. Визначено ключові проблеми, що ускладнюють ефективність використання соціальних мереж у видавничій діяльності.

Для оцінки рівня обговорення цього питання проведено аналіз сучасного наукового дискурсу, в якому виокремлено соціальні мережі як простір для вибудовування ефективних комунікацій та маркетинговий інструмент видавничого бізнесу.

Метою дослідження стала систематизація та критичний аналіз підходів до використання соціальних мереж у видавничій індустрії з метою оцінки їхньої актуальності на сучасному етапі. Для досягнення поставленої мети застосовано методи інформаційного пошуку, порівняння, узагальнення та аналізу, моніторингу.

Дослідження складалося з чотирьох етапів. На першому з них, на основі даних, отриманих із офіційних вебресурсів, встановлено, які соцмережі використовують українські видавництва. Другий етап передбачав проведення загального моніторингу функціонування соціальних мереж відповідно до наперед заданих критеріїв. Аналіз здійснювався шляхом вивчення активності акаунтів двадцяти провідних українських видавництв у п’яти соціальних мережах.

На третьому етапі визначено, систематизовано та окреслено основні проблеми, з якими стикаються видавництва у процесі роботи із соціальними мережами. До них належать функціональні обмеження платформ, організаційно-виробничі виклики, проблеми з контентним наповненням, питання взаємодії з аудиторією та конкурентним середовищем.

Проведений аналіз підтвердив, що соціальні мережі залишаються перспективним інструментом комунікаційної активності для видавничого бізнесу. Однак їхнє ефективне використання потребує стратегічного планування та постійної адаптації до змін алгоритмів. Результативність комунікаційних стратегій визначається рівнем інтерактивності, використанням вірусного контенту, співпрацею з книжковими блогерами тощо.

МІЖНАРОДНИЙ СТУДЕНТСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ТВОРЧИЙ КОНКУРС «ВИДАВНИЧА ЖУРНАЛІСТИКА»: ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

2025-06-30T08:52:37+00:00

Актуальність теми дослідження полягає у важливості осмислення результатів проведення Міжнародного студентського професійного творчого конкурсу «Видавнича журналістика» в аспекті розвитку фахових компетентностей майбутніх працівників сфери медіа (журналістів, редакторів, видавців, рекламістів, дизайнерів) та налагодженні міжнародної співпраці. Аналіз робіт молодих авторів, які стали фіналістами конкурсу, дозволяє зрозуміти читацькі смаки студентської молоді, виявити популярні тенденції просування книжкових видань у молодіжній аудиторії. Мета роботи полягає в узагальненні здобутків конкурсу та його перспектив. Завданнями статті є узагальнення досвіду проведення конкурсу, аналіз шляхів промоції книги, які обирає сучасне студентство, дослідження на основі аналізу поданих на конкурс робіт читацьких преференцій студентської молоді. Для реалізації поставлених завдань та досягнення мети використано комплекс методів дослідження: теоретичні – для з’ясування стану розробленості проблеми, узагальнення та систематизації наукових положень; спеціальні – типологічний аналіз – для вивчення творчих робіт конкурсантів. Обґрунтовано, що конкурс сприяє утворенню єдиного освітнього та інформаційного простору України та зарубіжжя, обміну думками між здобувачами освіти різних країн світу, формуванню у майбутніх фахівців сфери медіа навичок створення і фахового аналізу книжкових видань, їхньої промоції та реклами. Доведено, що творчі роботи, подані на конкурс, можуть використовуватися освітніми, соціокультурними і книготорговельними установами й організаціями. Аналіз шляхів промоції книги, які обирає сучасне студентство, показав, що найбільш популярним засобом є буктрейлер, молодь віддає йому перевагу, адже яскравий і експресивний відеоролик привертає увагу до книги, підштовхує до прочитання. На основі аналізу творчих робіт доведено, що молодь найбільш цікавить художня література (при цьому класична і сучасна літератури мають приблизно однакову вагу); також автори обирають для промоції науково-популярні та навчальні видання.

КОЛАБОРАЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ВИДАВНИЧОМУ БІЗНЕСІ: КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ТА ВИДІВ СПІВПРАЦІ

2025-06-30T08:52:39+00:00

Колаборація у видавничому бізнесі розвивається швидко й активно. Відповідальний підхід до співпраці брендів, ефективне планування та виконання стратегії, адаптація партнерів до змін та інновацій в економіці дозволяє підсилити бренд-маркетинг та сприяти ефективному розвитку галузі в цілому. Бренд-партнерства у видавничому бізнесі – це ретельно спланована робота, яка враховує принципи обох брендів й включає спільні маркетингові кампанії, спільну організацію подій або розробку нових й унікальних видавничих проєктів.

У статті досліджуються колаборації брендів у видавничому бізнесі як особлива форма спільної творчої діяльності проєктного характеру в глобальному середовищі. Стверджується, що тема класифікації форм і видів колаборації у видавничій сфері в Україні потребує подальшого вивчення та вдосконалення. Проведено реконструктивний аналіз критеріїв успіху, переваг та недоліків партнерства. Окреслено аспекти, на які слід звернути увагу, визначаючи тип партнерства.

Здійснено спробу класифікації колаборативних практик за різними ознаками. Розглянуто загальну типологію партнерських відносин; типологію колаборацій у видавничому бізнесі за контентом та метою; залежно від галузі діяльності, в якій співпрацюють учасники; залежно від орієнтації на аудиторію та впливу на сегменти ринку.

Наведено приклади найбільш ефективних практик співпраці брендів, обґрунтовано необхідність впровадження колаборацій брендів у видавничій справі. Зазначено низку особливостей, які впливатимуть на ефективну співпрацю.

Доведено, що типологічні характеристики колаборацій у видавничому бізнесі унаочнюють універсальність різних її типів, демонструють можливості адаптації співпраці до цілей і засобів видавництва, показують наявні багатовекторні стратегії та потенціал інновацій.

У типологічних характеристиках також прослідковується синергія компетенцій, фінансові ризики між партнерами, принципи відбору партнерів.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в більш детальному вивченні колабораційних практик, як в Україні, так і у світі. Партнерські відносини у видавничому бізнесі ще потребують детального розгляду.

СПРИЙНЯТТЯ СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ЖУРНАЛІСТИКА» ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ТА ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ ВИДАНЬ В ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-06-30T08:52:40+00:00

Дистанційне навчання стало необхідним елементом сучасної освіти, особливо в умовах пандемії COVID-19 та військової агресії росії проти України. Цей процес значно змінює традиційні підходи до освітнього процесу, вимагаючи адаптації як студентами, так і викладачами.

Метою дослідження є аналіз досвіду дистанційного навчання серед студентів спеціальності «Журналістика» в українських закладах вищої освіти, зокрема у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського та Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка. Проведене опитування серед студентів дало змогу оцінити ефективність дистанційної освіти, виявити переваги та недоліки цієї форми навчання, а також дослідити роль електронних навчальних видань (ЕНВ) у процесі навчання.

Основною методологією дослідження є комплексний підхід, що включає як теоретичні, так і емпіричні методи. Зокрема, застосовано анкетування для виявлення ставлення студентів до дистанційної освіти та оцінки її ефективності.

Результати показали, що більшість респондентів вважають дистанційне навчання ефективним, що підтверджує високий рівень позитивних оцінок цієї форми навчання серед студентів. Окрім того, респонденти виокремили важливі переваги дистанційного навчання, зокрема можливість поєднання навчання з роботою та доступність навчання з будь-якої локації.

Незважаючи на переваги, студенти також відзначили деякі проблеми дистанційної освіти, такі як недостатня комунікація, технічні труднощі та втому від тривалого перебування перед екраном. Дослідження також показало, що електронні навчальні ресурси відіграють важливу роль у навчальному процесі, причому більшість студентів визнала їх ефективними засобами навчання.

Результати дослідження дають змогу визначити основні проблеми дистанційного навчання в Україні та окреслити можливі шляхи для його вдосконалення в майбутньому.

ВІЗУАЛЬНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВЕБРЕСУРСІВ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ

2025-06-30T08:52:42+00:00

Актуальність дослідження зумовлена стрімкими процесами діджиталізації освітньої сфери, посиленням значущості віртуальних засобів презентації й комунікації в освітньому просторі, наявністю прямого зв’язку між інформаційним насиченням сайту, його технічним функціоналом, дизайном і запитами користувацьких аудиторій. Метою статті є аналіз візуальних, технічних аспектів комунікації сайтів освітніх закладів як показників їх інформаційної ефективності. Завданнями дослідження були теоретичне вивчення проблеми візуального, технічного оформлення освітніх вебсайтів як показника його інформаційної ефективності, аналіз конкретних прикладів освітніх вебресурсів на предмет їх візуального, технічного оформлення, інформаційної ефективності.

У межах дослідження було проаналізовано вебсайти кафедр освітніх закладів. На основі проведеного аналізу визначено основні переваги, недоліки й можливості покращення візуально-технічного оформлення проаналізованих вебресурсів. Серед переваг проаналізованих вебсайтів і сторінок відмічено логічно обґрунтовану структуру, інтерактивні елементи, наявність фото- та відеоматеріалів, зручність форм зворотного зв’язку, інтеграцію із соціальними мережами, поліваріативність комунікації й привабливий дизайн, а серед недоліків – відсутність систематичного оновлення контенту, обмежена функціональності через вбудованість сторінки кафедри у загальну структуру вебсайту освітнього закладу, недостатній обсяг фото- та відеоматеріалів на окремих ресурсах. Для усунення цих недоліків запропоновано зосередитися на розширенні інтерактивного контенту, покращенні оперативності оновлення даних, активізації взаємодії із соціальними мережами.