В ПОЛОНІ SCOPUS’А: «СТОКГОЛЬМСЬКИЙ СИНДРОМ» УКРАЇНСЬКОЇ ГУМАНІТАРИСТИКИ

Анотація

Поява нового фахового журналу «Інтегровані комунікації» розширює можливості українських журналістикознавців не просто для публікації своїх досягнень – для активізації наукової комунікації у царині журналістських студій. З огляду на важливу роль, яку виконує і власне журналістика, і наука, що її досліджує, в умовах сучасної інформаційної війни, це, безумовно, позитивний факт, актуальність якого – при повній відсутності в Україні видань відповідного напряму, індексованих в базі Scopus, і, натомість, наявності лише 13 фахових видань – не викликає сумнівів.
Водночас саме через специфічну тематику журналістикознавства – це привід для міркувань, чого більше, користі чи шкоди, завдає обов’язковість публікування результатів досліджень, не лише в галузі журналістики – загалом в гуманітарних галузях, в індексованих виданнях, де ці дослідження об’єктивно не мають ні такої аудиторії, ні, відповідно, належної сили впливу на неї, як на батьківщині. Про цю проблему, щоправда, до певної міри в публіцистичному ключі, дослідники-гуманітарії не лише в Україні (В. Михайловський, О. Романо- ва, Н. Старченко та ін.), а й закордоном (Diana Hicks, Dejan Pajić, Tanja Jevremov, Marko Škorić та ін.) почали писати від самої появи «уніфікаційних» вимог щодо публікацій «фізиків» і «ліриків».
Метою цієї статті є узагальнення поглядів різних дослідників на сумнівну, з точки зору авторів, потрібність «скопусних» публікацій для наукової біографії науковця-гуманітарія, для чого використано аналіз стану інформаційного поля у тематичному та географічному аспектах.
Результатом проведеного дослідження став висновок про те, що в гуманітарних галузях, щільно прив’язаних до рідного інформаційного ґрунту, значно доцільнішим, аніж пошуки індексованих видань, віддалених у реальному географічному просторі та неокреслено тривалих за часом публікації, є активізація наявного «пулу» вітчизняних фахових видань (зокрема, через збільшення частоти виходу) та створення нових, які б точніше окреслювали секторальні проблеми такої широкої галузі, як журналістика.