Концептуальність діалогізму медіакультури сучасного інформаційного простору

Анотація

Функціонування медій у інформаційному суспільстві супроводжує діяльнісність компонентів сприйняття інформації. Будь-який медіатекст як інформаційний продукт містить певні контентні характекристики, розміщений у відповідному жанрово-формуючому середовищі та має індивідуальні особливості вливу, формування та інформаційного супроводу. Конвергенційні процеси докорінним чином трансформували соціальну вагомість фактологічної і документальної компоненти контенту, розширили контентне наповнення та типологічну структуру носіїв інформаційної культури, зумовили розвиток нових підходів до керування інформаційними потоками, дали потужний поштовх до розвитку та перегляду поняттєвої бази інформаційної діяльності.
Філософсько-антропологічна парадигма – у своєму всеосяжному вигляді – передбачає врахуван¬ня як універсальних екзистенційно-буттєвих характеристик аудиторії, так і її різноманітності психофізіологічних її властивостей. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що шляхи і спо¬соби людського життєбуття не можуть бути уніфікованими; кожна людина є автономною істотою, здатною до вибору комунікації, пізнання світу і зміни власного буття через комунікацію.
Спертися в цьому людина може на фундаментальні феномени: ідею свободи та традиції. Людина здатна до захисту своєї екзистенції і до її збагачення за допомогою як опредмечених епіфеноменів самої себе – науки, літератури, релігії, мистецтва, філо¬софії, – так і в безпосередньому життєвому процесі, шляхом самопізнання. Більшість дослідників, намагаючись узагальнити суттєві надбання української ліберальної думки, доходять висновків, що вона, стверджуючись в умовах жорстоких антинаціональних утисків, мала глибоко гуманістичну спрямованість, ґрунтувалась на вірі в історичне майбутнє українського народу. Саме завдяки ліберальній думці було сформульовано основні засади науки про історію української культури. Українські вчені гостро виступали за необхідність демократизації суспільного життя, критикували аристократизацію духовних цінностей, марксистську теорію класової боротьби.