Медіа як каталізатор української національної ідентичності
Анотація
У статті розглянуто медійний аспект історичних та сучасних проблем формування, розвитку й утвердження української національної ідентичності, її роль у системі інформаційно-психологічної безпеки України. Наголошено, що нинішня 28-ма геноцидна, терористична війна Російської Федерації проти України, як і попередні російсько-українські війни, це – війна ідентичностей, цивілізацій за українські національні та загальнолюдські морально-духовні цінності. Оглянуто праці дослідників ідентичності С. Вовканича, О. Гнатюк, М. Ґібернау, С. Єкельчика, В. Кулика, В. Ференца та інших авторів. Визначальними критеріями національної ідентичності є неперервність у часі й диференціація від інших. Національна ідентичність має п’ять вимірів: «психологічний, культурний, територіальний, історичний і політичний» (Монтсеррат Ґібернау).
На основі аналізу досліджень про ідентичність та медійних матеріалів стверджено, що українська національна ідентичність (індивідуальна і колективна) закорінена в спільність психологічних, культурних, мовних, історичних, географічних, соціальних, політичних, звичаєвих особливостей життєдіяльності. Живильним джерелом української ідентичності є правдивий мовно-історичний досвід. Розкрито російську маніпулятивну політико-ідеологічну пропаганду, що українці і росіяни – один народ. Обґрунтовано, що далекі предки теперішніх українців і росіян формувалися як етнічні спільноти в зовсім різних географічних і природних умовах, вели різний спосіб життя. Роси=русини=українці й моксельці= московіти=росіяни різняться мовою, звичаями, традиціями, ідентичностями.
Розвінчано ідеологію «русского міра», складовою частиною якої є «утвердження панросійської ідентичності в Україні» (М. Жулинський), наголошено, що не тільки журналісти, а й політики, службовці, депутати мають глибоко знати правдиву історію, спілкуватися в Україні українською мовою, духовно збагачувати інтелект, щоби зміцнювати родову національну ідентичність.
З огляду на те, що частина українців перебуває в полоні російської імперської ідентичності, обґрунтовано необхідність змінювати концепцію медійної діяльності, яка має ґрунтуватися на україноцентричних засадах. Принцип націоцентризму об’єднує інші принципи діяльності ЗMK і він має бути основою моделі медійного впливу на подальший розвиток, поглиблення і утвердження української національної ідентичності.
Завантаження
Посилання
Vovkanych, S. (2001). Dukhovno-intelektualnyi potentsial Ukrainy ta yii natsionalna ideia. Lviv: Vydavnytstvovo LBA. 540 p.
Vovkanych, S. (2019, 16–17 serpnia). Ideia, shcho zminyt Ukrainu. Lyshe korinnyi narod maie ekskliuzyvne pravo buduvaty natsionalnu derzhavu. Ukraina moloda. Available at: https://www.umoloda.kiev.ua/number/3495/188/136214/ (accessed: 01.05.2023).
Hnatiuk, O. (2005). Proshchannia z imperiieiu: Ukrainski dyskusii pro identychnist. Kyiv: Krytyka. 528 p.
Horbatov, M. (2023, 31 travnia). Vid katsapskykh kryvavykh dykuniv ne vidmolyshsia. Ukraina moloda. Aviable at: https://umoloda.kyiv.ua/number/3857/ 2010/175726/ (accessed: 01.05.2023).
Kulyk, V. (2010). Dyskurs ukrainskykh medii: identychnosti, ideolohii, vladni stosunky. Kyiv: Krytyka. 655 p.
Monomakh, V. (2001). Pouchennia. Lviv: Feniks. 37 p.
Pakhlovska, O. (2013, 24–25 travnia). Taras Shevchenko – pysmennyk XXI stolittia. Den. Available at: https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/taras-shevchenko-pysmennyk-khkhistolittya1-zakinchennya (accessed: 01.05.2023).
Serbenska, O. (2020). Holos i zvuky ridnoi movy. Lviv: Apriori. 280 p.
Fedyk, O. (2000). Mova yak dukhovnyi adekvat svitu (diisnosti). Lviv: Misioner. 298 p.
Fedotov, H. (1991, №7). O Mazepe. Don.
Ferents, V. (2023, 23–29 bereznia). Problemy identychnosti ukrainskoi filosofii. Slovo Prosvity.
Chobit, D. (2023, № 3–4). Imperska lohika ahresii. Dzvin. pp. 110-136.
Shevelov, Yu. (1987). Ukrainska mova v pershii polovyni dvadtsiatoho stolittia (1900–1941): stan i status. New York: Suchasnist.