Усвідомлення та розуміння змісту й форми медіакультури в контексті медіаосвіти

Анотація

Медіакультура та медіаосвіта — це дуже пов’язані між собою поняття, які сформувались майже одночасно та мають багато спільного. Однак досить часто медіакультуру розуміють лише як культуру особистості або культуру використання засобів масової інформації різними групами: школярами, студентами, людьми похилого віку чи медіапрофесіоналами. Таке розуміння медіакультури не зовсім відповідає цілям її вивчення та використання в процесі медіаосвіти, оскільки феномен медіакультури дуже широкий і включає всі процеси комунікаційного циклу, починаючи з предметів інформації, змісту, передачі, аудиторії та ефектів.
У статті ми використовуємо загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також критичний аналіз. Зауважимо, що в більшості загальних теорій медіакультура в контексті медіаосвіти розглядається поверхнево. Багато теорій підкреслюють здатність аудиторії протистояти маніпуляціям із ЗМІ, створювати власний контент та самозахист від основної медіакультури. Медіакультура є об’єктом дослідження комунікативних дисциплін, які зосереджуються на процесі передачі культурних символів та знаків, образів та перформансів. Спираючись на методологію представників культурних досліджень, ми стверджуємо, що медіакультура виступає як домінуюче соціокультурне явище нашого часу.
Щоб включити медіакультуру до парадигми медіаосвіти, нам слід вивчити історію виникнення та функціонування медіакультури, трансформаційні процеси в суспільстві, перехід до нової постінформаційної ери всіх аспектів життя. У цьому контексті медіаосвіта сьогодні стає не провідником цінностей і норм, а інструментом інтерпретації, множинності реальностей, змін форм сприйняття та знання. А це в свою чергу порушує питання про «політику ідентичності» в сучасній медіакультурі та медіаосвіті. Новий дискурс медіаосвіти фокусується на студентові, його знаннях та культурному досвіді.
Мета статті розвинути розуміння ролі медіакультури в медіаосвіті та обґрунтувати твердження, що медіаосвіта сьогодні стає не тільки провідником цінностей і норм, а інструментом інтерпретації, множинності реалій, змін форм сприйняття та знання.
У зв’язку з цим виникає питання — на чому ґрунтується вищезгадана «політика ідентичності»: демократичних, релігійних, полікультурних цінностях? Медіаосвіта, інтегрована в медіакультуру, дозволяє розширити компетенції та представництва, вдосконалити та впровадити методи та методологію відповідно до розширення та трансформації медіакультури. Сьогодні медіаосвіта повинна бути переключена з інструменту захисту на розвиток навичок розуміння та участі в медіакультурі. Без обізнаності та розуміння цих важливих питань медіакультури важко уявити успішний розвиток сучасної медіаосвіти та медіаграмотності.