Стандарти журналістики й «мова толерантності»в контексті законодавства й державно-національної безпеки

Анотація

У статті аналізуються настійливі пропозиції низки журналістів і журналістикознавців від 2014 року дотримуватися «мови толерантності» й уникати «стилістично забарвленої лексики» для називання в журналістських творах членів незаконних збройних формувань, ідеологів і керівників квазі-державних утворень в ОРДЛО. За цими рекомендаціями, слова «терорист», «сепаратист», «бандит» вважалися небажаними, особливо в інформаційних жанрах, ще й тому, що вони нібито порушували стандарти журналістики, які вимагають винятково об’єктивного, нейтрального висвітлення конфлікту на Донбасі й російсько-української війни. У 2022 році до «небажаних» в українській журналістиці потрапило слово «орки», хоча слова «рашизм» і «рашисти» були визнані прийнятними. Розмежування було винятково суб’єктивним. Основним критерієм визначення бажаних / небажаних слів було особисте тлумачення стилістичної забарвленості слів, якої нібито необхідно повністю уникати.
Автор статті пропонує в підборі відповідних лексем керуватися передусім вимогами вітчизняного й зарубіжного законодавства та державно-національної безпеки, які повинні бути домінантними і беззаперечними для журналістів. Відповідно до цих вимог лексеми «терористи», «сепаратисти», «бандити» до вояків і чиновників ОРДЛО є прийнятними й навіть обов’язковими до вживання.
Крім того, спираючись на праці зарубіжних і вітчизняних дослідників, зокрема і тих, хто захищав «мову толерантності», автор статті доводить, що емоційність, емпатійність, суб’єктивність є припустимими і навіть іманентними рисами тих груп жанрів, які українські науковці називають аналітичними й публіцистичними. Так само ці риси є іманентними для таких інформаційних жанрів, як репортаж та інтерв’ю. Тому емоційність і суб’єктивність у відстоюванні національно-патріотичних цінностей і територіальної цілісності держави є цілком прийнятними. Окремі оказіональні поняття й терміни, які первісно мали метафоричний, стилістично забарвлений характер і перейшли у статус загальновідомих і загальноприйнятних яскравих окреслень подій, явищ, осіб і груп осіб, також прийнятні до вживання в замітках, звітах, повідомленнях та інших інформаційних жанрах.