НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ PR У КРАЇНАХ ЄВРОПИ: ҐЕНЕЗА І НАБУТКИ

  • Наталія Грицюта Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Ключові слова: поступ; соціальні комунікації; піар; національні школи; ґенеза; антропоцентризм; професійна етика.

Анотація

Актуальність статті пов’язана з важливістю набуття українською школою комунікативістики знань і навичок. Досвід провідних фахівців європейського зарубіжжя – гідний наслідування взірець для вітчизняної школи комунікативістики. Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій свідчить про недостатній інтерес до формування і розвитку школи PR в Україні, проте праці зарубіжних учених С. Блека, Дж. Л’Етанг, Б. Клоді, В. Карайол, Г. Бентеле К. Нессманна, Т. Ватсона, К. Валентіні, Б. Рулера, Д. Верчича цілком розкривають питання ґенези і перспектив провідних шкіл піару у країнах Європи. Мета дослідження – концептуалізувати досвід країн Європи, аби в процесі інтеграції України у європейську співдружність професійна спільнота розуміла своє місце і перспективи подальшого розвитку. Завдання: зібрати, систематизувати, описати, проаналізувати здобутки провідних національних шкіл PR у країнах Європи і з’ясувати яким чином цей досвід варто використати в Україні для розбудови і вдосконалення вітчизняної PR-галузі. Методами дослідження обрано контент-аналіз, синтез, дескриптивний і компаративний методи. Результати дослідження розкривають особливості і специфіку національних шкіл піару у країнах Європи, які формувалися відповідно до історико-суспільних процесів, проте залежали від етноментальності. Саме останній чинник виявився визначальним у їхній специфіці, що й визначило основні обриси національної своєрідності піару. У результаті проведеного дослідження було зроблено висновки, що PR-школи в провідних країнах Європи пройшли складний і трудомісткий шлях формування, досвід якого є корисним і плідним для вітчизняної школи, що нині перебуває на стадії становлення.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Наталія Грицюта, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

доктор наук із соціальних комунікацій, професор,
професор кафедри реклами та зв’язків з громадськістю
Навчально-науковий інститут журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Посилання

France. PR landscape. (2010). https://www.yumpu.com/en/document/read/30542696/the-history-of-public-relations-in-france-global-alliance-for-public-

Carayol, V. (2004). Public relations in France. In B. van Ruler & D. Verčič (Eds.), Public relations and communication management in Europe: A nation-by-nation introduction to public relations theory and practice (pp. xx–xx). Mouton De Gruyter. https://www.researchgate.net/publication/312259589

Chaumely, J., & Huisman, D. (1992). Les relations publiques (8th ed.). Presses Universitaires de France. https://excerpts.numilog.com/books/9782130446965.pdf

Chaudet, B., Carayol, V., & Frame, A. (2015). France. In T. Watson (Ed.), Western European perspectives on the development of public relations: Other voices (pp. 32–43). Palgrave Macmillan. https://link.springer.com/chapter/10.1057/9781137427519_4

L’Etang, J. (2014). John Grierson and the public relations industry in Britain. Screening the Past. http://www.screeningthepast.com/issue-7-first-release/john-grierson-and-the-public-relations-industry-in-britain/

L’Etang, J. (2015). United Kingdom. In T. Watson (Ed.), Western European perspectives on the development of public relations: Other voices (pp. 139–155). Palgrave Macmillan. http://ndl.ethernet.edu.et/bitstream/123456789/73138/1/143.pdf

Black, S. (1995). The practice of public relations (4th ed.). Routledge. https://books.google.com.ng/books?id=M9ueCf7M0rQC&printsec=copyright#v=onepage&q&f=false

L'Etang, J. (2004). Public relations in Britain: A history of professional practice in the twentieth century. Lawrence Erlbaum. https://www.taylorfrancis.com/books/mono/10.4324/9781410610812/public-relations-britain-jacquie-etang

Sanders, M. L. (1975). Wellington House and British propaganda during the First World War. The Historical Journal, 18(1), 137–144. https://d-nb.info/1192131339/34

Heinelt, P. (2003). “PR-Päpste”: Die kontinuierlichen Karrieren von Carl Hundhausen, Albert Oeckl und Franz Ronneberger. Karl Dietz Verlag. https://www.rosalux.de/fileadmin/rls_uploads/pdfs/Manuskripte/manuskripte37.pdf

Bentele, G. (2015). Germany. In T. Watson (Ed.), Western European perspectives on the development of public relations: Other voices (pp. 44–59). Palgrave Macmillan. http://ndl.ethernet.edu.et/bitstream/123456789/73138/1/143.pdf

Valentini, C., & Luoma-aho, V. (2023). The European school of public relations: Origins, main traits, and theoretical contributions. https://jyx.jyu.fi/bitstreams/2f81ee30-fa5a-40b1-9e14-add13db8b8d3/download


Переглядів анотації: 54
Завантажень PDF: 9
Опубліковано
2025-06-29
Як цитувати
Грицюта, Н. (2025). НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ PR У КРАЇНАХ ЄВРОПИ: ҐЕНЕЗА І НАБУТКИ. Інтегровані комунікації, (1 (19), 181-190. https://doi.org/10.28925/2524-2652.2025.123
Розділ
Реклама та зв’язки з громадськістю