СОЦІАЛЬНІ МЕДІА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ КОНФЛІКТІВ

Анотація

У дослідженні розглянуто особливості застосування соціальних медіа як інструменту управління сучасними світовими політичними процесами і технології урегулювання конфліктів. Обґрунтовано, що соціальні комунікації формують багаторівневий соціополітичний простір, який дозволяє політичним інститутам моделювати свою діяльність відповідно до вимог і потреб громадськості. Транслюючи політичний контент і залучаючи до його створення різні соціальні групи, цифрові платформи стають інтегративною частиною глобальної політики. В умовах конфліктів соціальні медіа забезпечують формування позитивного іміджу країни, підвищують її впізнаваність на міжнародній арені та сприяють зміцненню довіри і розбудові міжкультурного діалогу. За допомогою соціальних медіа держави мають змогу налагоджувати комунікацію з міжнародними інститутами, впливати на цільові аудиторії, тим самим ефективно моделювати сценарії розгортання конфліктів.

Проаналізовано методи і специфіку застосування соціальних медіа як інструменту вирішення конфліктів на різних стадіях їх розгортання й у диференційованих геополітичних ареалах. На підставі з’ясування особливостей використання цифрових платформ у конфліктах в країнах Близького Сходу і Північної Африки визначено, що соціальні комунікації виявили найбільшу ефективність як технологія мобілізації населення на підтримку демократії і захисту прав людини під час подій арабської весни. З’ясовано, що в умовах конфліктів соціальні медіа стають інструментом соціальної ідентифікації і консолідації, дозволяють сформувати групи за ознаками культурної, етнічної приналежності, виявляючи їх потреби й інтереси в конфліктах і кризових ситуаціях, надаючи при цьому психологічну підтримку і знижуючи стрес від спожитої інформації.

Серед загроз і ризиків, що створюють соціальні медіа, визначаються розповсюдження дезінформації, фейкових нових, використання маніпулятивних технологій. В умовах політичних протистоянь їх застосовують для підвищення поляризації в суспільстві, посилення недовіри до державних установ та дискредитації політичних інститутів у цілому.