Медіапросьюмеризм як явище й технологія виробництва інформаційного продукту

Анотація

Актуальність дослідження медіапросьюмеризму зумовлена тотальною трансформацією медіасистеми, де традиційна лінійна модель комунікації поступається місцем мережевій структурі, а межа між виробником і споживачем остаточно розмивається. У сучасну цифрову епоху медіапросьюмеризм постає не просто як форма поведінки користувача, а як фундаментальна технологія виробництва інформаційного продукту, що визначає логіку функціонування глобального медіапростору. Метою статті є комплексне теоретичне обґрунтування медіапросьюмеризму як синтезу соціокультурної зміни парадигми (явище) та інструментального механізму створення медіатекстів (технологія), а також виявлення специфіки його реалізації в умовах екзистенційних викликів. Для розв’язання поставлених завдань, що охоплюють генетичний аналіз концепту, типологізацію просьюмерських практик та порівняння глобальних моделей із національними реаліями, було застосовано комплекс методів: системний підхід, термінологічний аналіз, кейс-метод (на прикладі тіктоку та інстаграму), дискурс-аналіз за Родні Джонсом, а також математичне моделювання та дисперсійний аналіз для оцінки ефективності алгоритмів штучного інтелекту на медіаплатформах. Результати дослідження дозволили виокремити шість ключових типів медіапросьюмеризму (DIY, кастомізація, самовідстеження, колаборативні технології, автоматизоване виробництво тощо) та встановити, що цінність сучасного контенту прямо залежить від рівня «креаторної інтерактивності». Доведено, що західна модель медіапросьюмеризму часто функціонує як «оксамитова клітка» алгоритмічного управління та експлуатації «вільної праці», тоді як українська модель трансформувалася у форму цифрового активізму та інструмент національного опору. У висновках обґрунтовано, що високий рівень медіакомпетентності та ціннісний орієнтир дозволяють перетворити інструменти контролю на інструменти визволення, забезпечуючи цифрову свободу Homo digitalis. Науково-практичний досвід Університету Грінченка підтверджує, що формування медіамайстерності через постановку студента в позицію творця є запобіжником проти маніпулятивних наративів та фундаментом національної стійкості.