Інформаційна діяльність і мова преси у формуванні публічної комунікації

Анотація

У сучасному інформаційному суспільстві майже всі процеси вибудувані навколо якісних комунікацій, які покликані визначати динаміку соціального, політичного й культурного життя. Важливо в цьому контексті досліджувати взаємозв’язок між інформаційною діяльністю та мовою преси, що набуло ще більшої актуальності в наш час. Роль засобів масової комунікації у формуванні суспільної думки продовжує зростати попри нові виклики та різноманітні технології. Збільшується важливість формування публічного порядку денного та конструювання соціальних смислів через вимоги часу, і це потребує глибокого наукового осмислення. Такий підхід стає інструментом впливу на колективну свідомість. Попри появу нових цифрових форматів, преса зберігає статус ключового елемента публічної комунікації, залишаючись простором, де взаємодіють PR-служби державних чи комерційних інституцій з громадськістю.

У науковому дискурсі останнім часом питання інформаційної діяльності в контексті мови преси досліджують українські вчені: Ю. Мельніченко, В. Козловцева, І. Голопич та І. Чернова, які з різних боків розглядають маніпулятивний вплив на формування громадської думки, що не завжди має негативний контекст. Крім того, в матеріалі згадуються напрацювання Т. ван Дейка, який розглядає мову преси як складову частину дискурсивної практики, що відображає ідеологічні структури суспільства, та представників теорій agenda-setting і framing, згідно з якими ЗМК формують суспільний порядок денний через вибір тем і способів їх мовного подання.

Метою дослідження є виявлення взаємозв’язку між інформаційною діяльністю та мовними моделями преси у процесі формування публічної комунікації.

Результати дослідження підтверджують, що ефективність інформаційної діяльності значною мірою зумовлюється відповідністю мовних засобів очікуванням аудиторії та контексту комунікації. Мова преси виступає механізмом фреймування дійсності, який задає інтерпретаційні рамки для соціального сприйняття подій. Період простого інформування населення відходить на другий план і рідко використовується в сучасних умовах. У публічному дискурсі, зокрема в офіційних повідомленнях державних структур, простежується тенденція до балансування між застереженням і впевненістю, аби стабілізувати ситуацію навколо викликів сучасності.